Закон Украины о теплоснабжении. ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, N 28, ст.373 )

Про теплопостачання

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, N 28, ст.373 )

     Цей Закон    визначає    основні   правові,   економічні   та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери  теплопостачання та регулює відносини,  пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної   безпеки   України,   підвищення  енергоефективності функціонування систем теплопостачання,  створення і  удосконалення ринку  теплової  енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Визначення термінів

      У цьому Законі основні терміни вживаються в такому значенні:

      балансоутримувач (будинку,    групи    будинків,    житловогокомплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір  купівлі-продажу  теплової  енергії  з теплогенеруючою або теплопостачальною  організацією,  а  також  договори  на   надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;

      група будинків  (споруд)  - два або більше будинків (споруд), які  разом  з  тепловими  мережами  до  місця  установки   приладу комерційного   обліку   теплової   енергії  мають  одну  балансовуналежність;

      джерело теплової енергії - виробничий об'єкт, призначений для виробництва теплової енергії;

      когенераційна установка  -  комплекс обладнання,  що працює у спосіб комбінованого виробництва електричної та  теплової  енергії або   перетворює   скидний  енергетичний  потенціал  технологічних процесів в електричну та теплову енергію;

      магістральна теплова  мережа  -  комплекс   трубопроводів   і споруд,  що  забезпечують  транспортування  теплоносія від джерела теплової енергії до місцевої (розподільчої) теплової мережі;

      місцева (розподільча)    теплова    мережа    -    сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування   теплоносія   від   джерела   теплової   енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача;

      об'єкти у сфері теплопостачання - теплогенеруючі  станції  чи установки, теплові електростанції, теплоелектроцентралі, котельні,когенераційні  установки,  теплові  мережі,  які  призначені   для виробництва і транспортування теплової енергії;

      охоронна зона  теплових  мереж  - землі вздовж теплових мереж для забезпечення  нормальних  умов  їх  експлуатації,  запобігання ушкодженню,  а також для зменшення їх негативного впливу на людей,  суміжні землі, природні об'єкти та довкілля;

      тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий  вираз  витрат  на виробництво,  транспортування, постачання одиниці теплової енергії(1 Гкал) з урахуванням рентабельності  виробництва,  інвестиційної та   інших   складових,  що  визначаються  згідно  із  методиками, розробленими  центральним  органом  виконавчої   влади   у   сфері теплопостачання;

      теплогенеруюча установка    -    комплекс   взаємопов'язаного обладнання,  що виробляє теплову енергію, незалежно від місця його розташування;

      теплоносій -  рідка  або газоподібна речовина,  що циркулює у трубах  або  каналах  і  передає  теплову   енергію   в   системах теплопостачання, опалення, вентиляції та технологічних установках;

      теплопостачання (постачання   теплової   енергії)   -   сфера діяльності з  виробництва,  транспортування,  постачання  теплової енергії споживачам;

      прилад комерційного   обліку   теплової   енергії   -   засіб вимірювальної   техніки,    що    має    нормовані    метрологічні характеристики і тип якого занесений до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, на основі показань якого визначається обсяг спожитої теплової енергії;

      ринок теплової  енергії  -  сфера обороту теплової енергії як товару, на який є попит і пропозиція;

      система автономного  теплопостачання  -   сукупність   джерел теплової енергії потужністю до 1 Гкал/год, місцевих (розподільчих) теплових мереж;

      система децентралізованого   теплопостачання   -   сукупність джерел  теплової енергії потужністю від 1 до 3 Гкал/год,  місцевих  (розподільчих) теплових мереж;

      система помірно-централізованого теплопостачання – сукупність джерел   теплової   енергії  потужністю  від  3  до  20  Гкал/год,  магістральних та/або місцевих (розподільчих) теплових мереж;

      система централізованого теплопостачання - сукупність  джерел теплової  енергії  потужністю понад 20 Гкал/год,  магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж;

      споживач теплової енергії - фізична або юридична  особа,  яка використовує теплову енергію на підставі договору;

      суб'єкти відносин   у  сфері  теплопостачання  -  фізичні  та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та  форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії,  теплосервісні  організації,  споживачі,  органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування;

      теплова енергія  -  товарна  продукція,  що  виробляється  на об'єктах сфери  теплопостачання  для  опалення,  підігріву  питної води,  інших  господарських  і  технологічних  потреб  споживачів, призначена для купівлі-продажу;

      енергоносії - органічне паливо,  електроенергія, нетрадиційні та поновлювані види енергії, вторинні енергетичні ресурси;

      теплогенеруюча організація     -     суб'єкт    господарської діяльності,  який  має  у   своїй   власності   або   користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію;

      теплотранспортуюча організація    -   суб'єкт   господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії;

      теплопостачальна організація    -    суб'єкт    господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

    теплосервісна організація  - суб'єкт господарської діяльності з технічного обслуговування засобів  виробництва,  транспортування  та споживання теплової енергії.

     Стаття 2. Сфера дії Закону

     Цей Закон   регулює  відносини,  що  виникають  у  зв'язку  з виробництвом,  транспортуванням,   постачанням   і   використанням теплової   енергії,  державним  наглядом  за  режимами  споживання теплової  енергії,  безпечною   експлуатацією   теплоенергетичного обладнання  та  безпечним  виконанням  робіт  на  об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно  від

форм власності.

     Стаття 3. Законодавство у сфері теплопостачання

     Відносини між  суб'єктами  діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

     Стаття 4. Норми, правила і стандарти у сфері теплопостачання

    Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які  є  обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.

    Стаття 5. Особливості відносин у сфері теплопостачання

 
     Регулювання відносин у сфері теплопостачання має особливості, визначені   цим   Законом.   Ці   особливості   викликані   такими об'єктивними умовами функціонування систем теплопостачання:

 
     наявністю поділу    господарської    діяльності    у    сфері теплопостачання  на  виробництво,  транспортування  та  постачання теплової енергії;

 
     існуванням різних технологій виробництва теплової енергії,  у тому числі  технологій  комбінованого  виробництва  електричної  і теплової  енергії  та з використанням нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії;

 
     централізованим теплопостачанням        споживачів        від теплоелектро-централей   і  котелень,  які  входять  до  об'єднаної енергетичної системи України;

 
     існуванням об'єктів теплопостачання різних форм власності;

 
     суттєвою сезонною   відмінністю   режимів    виробництва    і споживання теплової енергії протягом року;

 
     особливим статусом суб'єктів природних монополій,  який мають деякі суб'єкти господарювання у сфері теплопостачання.

                            Розділ II

                    ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ

     Стаття 6. Принципи державної політики у сфері теплопостачання

 
     Державна політика   у   сфері  теплопостачання  базується  на

принципах:

 
     забезпечення енергетичної безпеки держави;

 
     державного управління  і   регулювання   відносин   у   сфері теплопостачання;

 
     оптимального поєднання        систем        централізованого, помірно-централізованого,   децентралізованого   та    автономного теплопостачання  відповідно  до  затверджених  місцевими  органами виконавчої влади схем теплопостачання з періодом  перегляду  п'ять років;

 
     державної підтримки та стимулювання у сфері теплопостачання;

 
     формування цінової та тарифної політики;

 
     пріоритетного розвитку  застосування технології комбінованого виробництва  теплової  та  електричної  енергії  (когенерації)  та використання  вторинних  енергетичних  ресурсів,  нетрадиційних  і поновлювальних джерел енергії;

 
     забезпечення захисту прав та інтересів споживачів;

 
     взаємної відповідальності   суб'єктів   відносин   у    сфері теплопостачання за якісне постачання теплової енергії та своєчасну її оплату;

 
     періодичного перегляду,  удосконалення та техніко-економічної оптимізації   схем   теплопостачання,   затверджуваних   місцевими органами виконавчої влади;

 
     додержання стандартів,  правил  і   норм   усіма   суб'єктами відносин у сфері теплопостачання;

 
     заборони відключення    в    опалювальний   період   об'єктів теплопостачання  від  систем  енерго-,  газо-,  водопостачання  як об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення;

 
     створення умов  для  функціонування  сфери теплопостачання на принципах самоокупності;

 
     сприяння розвитку конкурентних  відносин  на  ринку  теплової енергії;

 
     встановлення відповідальності  суб'єктів  теплопостачання  за порушення законодавства у сфері теплопостачання;

 
     підвищення екологічної безпеки систем теплопостачання;

 
     створення умов для впровадження енергозберігаючих технологій;

 
     забезпечення впровадження   засобів   обліку    і    приладів регулювання споживання теплової енергії.

 
     Стаття 7. Напрями розвитку систем теплопостачання

      Основними напрямами розвитку систем теплопостачання є:

 
     планування теплопостачання,  розроблення  та  реалізація схем теплопостачання міст та інших населених пунктів України, строк дії яких  має бути не менше 5-7 років на основі оптимального поєднання централізованих та децентралізованих систем теплопостачання;

      впровадження когенераційних установок,  у тому числі на  базі діючих опалювальних котелень;

      використання нетрадиційних  і поновлюваних джерел енергії,  у тому числі  енергії  сонця,  вітру,  біогазу,  геотермальних  вод, відходів виробництва;

      впровадження високоефективного  теплоенергетичного обладнання і матеріалів у новостворюваних та діючих системах теплопостачання,зокрема,   котлів   з   підвищеним   коефіцієнтом   корисної  дії, утилізаторів тепла вихідних  газів,  малогабаритних  теплообмінних апаратів,    уніфікованих    блочних   пальникових   пристроїв   з автоматикою,  приладів  диспетчерського  контролю  та   управління технологічними процесами;

      зниження втрат   при   транспортуванні   теплової  енергії  в магістральних   та   розподільчих   теплових   мережах    методами впровадження   сучасних  видів  теплоізоляції,  у  тому  числі  із спінених полімерних матеріалів;

      підвищення строків   експлуатації   трубопроводів    методами впровадження  нових  видів  антикорозійних  покриттів  та  засобів електрохімічного захисту, використання неметалевих трубопроводів;

      впровадження попереджувальної   діагностики    (енергетичного обстеження) стану систем теплопостачання у процесі експлуатації.

      Стаття 8. Державна підтримка та стимулювання у сфері теплопостачання

 .......................................................................